Тема : Створення образів фантастичних істот за
мотивами творів Марії Приймаченко.
Мета : ознайомити учнів з творчістю української
художниці, представниці наївного
мистецтва Марії Приймаченко;
навчити учнів аналізувати
художні живописні твори художниці;
розвивати творчу уяву та
образне мислення;
виховувати ціннісне
ставлення до мистецтва та людей.
Обладнання: мультимедійний проектор, репродукції картин
художниці М.Приймаченко, зразки дитячих робіт.
Хід заходу:
І. Організація класу.
ІІ. Оголошення теми і мети.
Слайд1.
Створення образів фантастичних істот за мотивами творів Марії Приймаченко –
тема нашого сьогоднішнього уроку.
Сьогодні на уроці ми ознайомимось з творчістю М.Приймаченко,побуваємо в
світі героїв картин художниці, а також створимо свої творчі роботи в
стилі,якому працювала художниця.
ІІІ. Повідомлення вчителя.
(пояснення базується на основі мультимедійної презентації)
Отже, хто ж така Марія Приймаченко?
Слайд2.
• Заслужений
діяч мистецтв;
• Народна художниця України;
• Лауреат премії імені Тараса Шевченка, яку
одержала за цикл картин
“ На радість людям ”;
•
Представниця
наївного мистецтва.
Народилась Марія Приймаченко в 1909 році в селі Болотня, що на Київщині в
родині творчо обдарованих людей. Бабуся фарбувала та розписувала писанки,
батько бондарював, займався різьбленням по дереву, мати – знана вишивальниця. У
творчій родині народилась творча дівчинка.
З чого ж все почалось?
Слайд3.
-
«Починалося
все це так,- згадувала художниця. - Якось біля хати, над річкою на заквітчаному
лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти,побачені мною. А потім
помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»
Всі сусіди милувались тою
красою, запрошували дівчинку прикрасити настінним розписом і їх хати. Саме так,
з настінних розписів , розпочався творчий шлях Марії Приймаченко. Потім
створювала свої шедеври гуашевими фарбами на папері. До фарби додавала клей
ПВА, щоб кольори були яскравішими.
Слайд4.
Чаплуни – бо чапають, лякахи – бо
лякають, крадуни – бо крадуть, дивні птахозвірі та мав-пуни – це вигаданий світ
Марії Приймаченко в якому вона жила. Ці звірі жили поряд з нею та зараз,можливо,
живуть серед нас.
Слайд5.
Жаб`ячий цар всі жаби збирає,
головну жабу вибирає і наказ дає.
Ця картина в арсеналі художниці з`явилась
невипадково.
Неподалік
хати художниці протікала річечка. Кожен вечір Марія Приймаченко слухала
жаб’ячий спів, який лунав з тієї річечки. Той спів переривався дивним звуком.
Напевне це диригент того жаб’ячого хору – жаб’ячий цар? Так уявила художниця
персонажа того дійства.
Автор
зображує жаб’ячого царя на блакитному тлі в зелених очеретах. Марія
Приймаченко одягнула свого героя в
святкову жовту свитку, на голові чудернацька шапка-корона, на задніх лапках
візерунчасті шкарпетки. Зовсім не страшна ця таємнича звірина.
Слайд6.
Куропатиця
подружилася з вовчицею.
Інший образ –з народної мудрості,яка навчає,що добро
завжди переможе зло.
На
темно-зеленому тлі (бо вовки живуть у лісі) – фантастичний звір. На ньому
розміщено пташечку. Вовки – хижі істоти. Ось оскалена паща з міцними зубами.
Проте, маленька куропатиця змогла підкорити небезпечного звіра. Погляньте, як
покірно присіла вовчиця на всі чотири лапи. Вовчиця стала такою доброю,що її
окрас перетворився на яскравий,
урочистий, орнаментований стилізованими вишеньками. Перед добрими намірами і
хижак пасує.
Такий
висновок можна зробити споглядаючи дану картину.
Слайд7.
Мавпочка
зловила рибу.
У
художниці є ціла серія картин на яких зображено людоподібних мавпочок. Жінок
вона лагідно називала мавпочками, а чоловіків мавпунами. І перед нами постає
ось така причепурена жінка-мавпочка одягнена в вишивану сорочку, кумедний
головний убір-корону, з нафарбованими губами.
Слайд8.
Ведмеді захотіли меду, а бджоли як нажалили, черепа
поопухали, десятьом заказали:
“ Не йдіть
красти, бо крадене боком вилазить ”.
По
центру картини - розміщені фігури ведмедів, які забажали поласувати чужим добром.
Автор засуджує вчинок героїв та сміється над невдахами.
Чому у
нас виникає це відчуття? Зверніть увагу , як багато тут дрібних елементів. Вони
розташовані по всій площині картини. Так звуки сміх заповнюють простір. Ще й
барви тут досить веселі.
Слайд9.
Звірі
захотіли покурити. А той тютюн погано впливає на молодий організм.
Звертається
до нас Марія Приймаченко.
Ще одну проблему розкриває художниця в своїй роботі
– вплив шкідливих звичок на молодий організм.
Слайд10.
Сміхородію комар укусив за язика – багато брехала і людей
обманювала.
- Діти, як ви гадаєте, що хотіла сказати нам
художниця створюючи цей образ?
- Чому М.Приймаченко назвала цю звірину СМІХОРОДІЯ?
Слайд11.
Лежень
ліг під яблунею, щоб яблуко саме упало в рот, а воно його в лоб.
-
Зверніть увагу на героя даної картини. Він вам
нікого не нагадує? Художниця в картині висміює ледарство.
Слайд12.
Це чудо хоче йти вперед,а його зад тягне назад.
Перед вами такий собі птахо звір,бо істота має
пташині лапи, одна голова із дзьобом, друга з хижою пащею, в якій стирчать
гострі ікла. Забарвлення звірини нагадує і пір`я, і хутро.
Споглядаючи на картину виникає відчуття,що тут не
все так просто. Що це за чудо,що хоче йти вперед, а його зад тягне назад?
Може це наше життя? Теперішнє, майбутнє і минуле.
Людина завжди замислюється про майбутнє не знаючи яким воно буде – права
частина картини. Добрим, чи ось з такими гострими іклами, як у
приймаченківського птахо звіра. Але мріючи про майбутнє людину не полишають
спогади про минуле, яке завжди тягне назад – ліва частина картини. Середина –
це сьогодення, є і майбутнім і минулим. Звичайно, кожен на свій розсуд може
розуміти зміст цього твору.
Слайд13.
Є у Марії Приймаченко ціла серія картин
присвячена Чорнобильській трагедії. Адже,як ви вже знаєте, жила художниця на
Київщині, а точніше в 30 кілометровій зоні від атомної станції. Трагедія 1986
року не залишила художницю осторонь.
Біль своєї душі висвітлила на папері.
До вашої уваги одна з картин.
Як у Чорнобилі було горе із блоком, а дід корову
пас там.
Пообмотував ноги
і роги , і даже хвоста.
Корова травичку кушає,нічого не слушає.
Споконвіку
наші предки вважали корову годувальницею. Не було оселі, в якій не тримала
корову. Подивіться як дідусь оберігає свою годувальницю. Понадівав на ноги та
роги целофанові пакети та й думає що вбереже від того невидимого ворога
тварину. Адже люди не знали правди про загрозу радіації. Тому робота Приймаченко
не має такого трагізму, як сама подія.
Слайд14.
-
Діти, погляньте на ці
картини художниці. Ці герої нікого вам
не нагадують? (ілюстрації до народних казок та байок). Персонажі Марії
Приймаченко прикрашають сторінки не тільки українських видань, а також знайшли
собі місце на сторінках Букваря в Японії.
Слайд15.
Є в художниці також автобіографічні картини. Приймаченко інвалід
дитинства. Була обмежена в спілкуванні лише своїм подвір`ям,із-за
хвороби художниці важко було
пересуватись. Але все ж один раз
побувала художниця в місті Києві, куди її запросили до експериментальної
майстерні, що в Києво-Печерській лаврі. Нині там діючий Музей народного
мистецтва. Враження про перебування в Києві Приймаченко передала в своїй
картині
У Києві
мої чайки гуляють на Дніпрі, красуються каштанами.
Урочистості
картині надає кольорова гама а також дзеркальна симетрія та ритмічне
повторення рослинних елементів. Видно,
що художниця створювала цю картину з піднесеним настроєм.
Слайд16.
До вашої уваги ще одна автобіографічна картина –
Літа мої молодії,зупиніться хоч
на калиновім мості,прийдіть до мене в гості.
Тут художниця зобразила себе в
українському вбранні. Сидить біля хати та чекає гостей. А що ж то за гості?
Літа молодії. На містку стоять шестеро молодих дівчат – десятиріччя-роки художниці.
Під містком вирує річка життя. Не дістатись гостям до Марії, адже місток не
дістає берега. Молоді роки не повернуть.
Слайд17.
Свято.
Завжди згадувала художниця, як молодою дівчиною з подружками та парубками
святкували народні свята.
-
Яке
обрядове свято зобразила художниця? (Івана Купала)
Слайд18.
Я з тобою, Ванюша, не нажилась…
Автобіографічна картина. На війні Марія Приймаченко
втратила чоловіка, який так і не побачив свого сина. Біль розлуки Марія
Приймаченко відобразила в даній картині.
-
Не перелічити
всіх картин Марії Приймаченко. Більша частина зберігається в Києві в Музеї
народного мистецтва,що знаходиться в Києво-Печерській лаврі.
Слайд19. 24 картини зберігається в фондах музейної колекції Хмельницького обласного
художнього музею.
ІV. Постановка практичного
завдання.
-
Сьогодні
ви своїми творчими роботами спробуєте поповнити приймаченківську звірину серію.
Вашим завданням буде створити зображення видуманого звіра,а також дати влучну
назву своїй роботі так, як це вдало робила Марія Приймаченко.
( демонстрація учнівських
робіт попередніх років)
V. Практична робота учнів.
VІ. Підведення підсумків.
Добігає кінця наш урок.
Давайте підсумуємо:
-
Представником
якого виду мистецтва була Марія Приймаченко? ( працювала у живописі,
представник наївного мистецтва)
-
З
чого почалась творча діяльність художниці? (настінний розпис)
-
Які
основні образи використовує в своїх роботах Марія Приймаченко? (фантастичні,
видумані звірі)
-
В
чому полягає цінність картин художниці для нас? (вони прекрасні, виховний
потенціал)
-
Так,
насправді, вони прекрасні. Адже недаремно художниця писала свої картини нам на
радість, на радість людям.
VІІ. Домашнє завдання.
Завершити роботу, придумати
назву та скласти невеличку усну
розповідь по картині.
Коли користуєтесь чужими авторськими розробками уроків, зазначайте посилання на авторські джерела)
ВідповістиВидалити