Захід Марія Приймаченко

Тема : Створення образів фантастичних істот за мотивами творів Марії Приймаченко.

Мета : ознайомити учнів з творчістю української художниці, представниці наївного   мистецтва Марії Приймаченко;

                     навчити учнів аналізувати художні живописні твори художниці;

                     розвивати творчу уяву та образне мислення;

                     виховувати ціннісне ставлення до мистецтва та людей.

Обладнання: мультимедійний проектор, репродукції картин художниці М.Приймаченко, зразки дитячих робіт.

                                                                          Хід заходу:

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми і мети.

Слайд1.

Створення образів фантастичних істот за мотивами творів Марії Приймаченко – тема нашого сьогоднішнього уроку.

Сьогодні на уроці ми ознайомимось з творчістю М.Приймаченко,побуваємо в світі героїв картин художниці, а також створимо свої творчі роботи в стилі,якому працювала художниця.

ІІІ. Повідомлення вчителя.

(пояснення базується на основі мультимедійної презентації)

Отже, хто ж така Марія Приймаченко?

Слайд2.

•        Заслужений діяч мистецтв;

•        Народна художниця України;

•        Лауреат премії імені Тараса Шевченка, яку одержала за цикл картин

 “ На радість людям ”;

•      Представниця наївного мистецтва.

       

Народилась Марія Приймаченко в 1909 році в селі Болотня, що на Київщині в родині творчо обдарованих людей. Бабуся фарбувала та розписувала писанки, батько бондарював, займався різьбленням по дереву, мати – знана вишивальниця. У творчій родині народилась творча дівчинка.

З чого ж все почалось?

Слайд3.

-          «Починалося все це так,- згадувала художниця. - Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти,побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»

Всі сусіди милувались тою красою, запрошували дівчинку прикрасити настінним розписом і їх хати. Саме так, з настінних розписів , розпочався творчий шлях Марії Приймаченко. Потім створювала свої шедеври гуашевими фарбами на папері. До фарби додавала клей ПВА, щоб кольори були яскравішими.

Слайд4.

      Чаплуни – бо чапають, лякахи – бо лякають, крадуни – бо крадуть, дивні птахозвірі та мав-пуни – це вигаданий світ Марії Приймаченко в якому вона жила. Ці звірі жили поряд з нею та зараз,можливо, живуть серед нас.

Слайд5.

Жаб`ячий цар всі жаби збирає, головну жабу вибирає і наказ дає.

Ця картина в арсеналі художниці з`явилась невипадково.

Неподалік хати художниці протікала річечка. Кожен вечір Марія Приймаченко слухала жаб’ячий спів, який лунав з тієї річечки. Той спів переривався дивним звуком. Напевне це диригент того жаб’ячого хору – жаб’ячий цар? Так уявила художниця персонажа того дійства.

Автор зображує жаб’ячого царя на блакитному тлі в зелених очеретах. Марія Приймаченко   одягнула свого героя в святкову жовту свитку, на голові чудернацька шапка-корона, на задніх лапках візерунчасті шкарпетки. Зовсім не страшна ця таємнича звірина.

Слайд6.

Куропатиця подружилася з вовчицею.

Інший образ –з народної мудрості,яка навчає,що добро завжди переможе зло.

На темно-зеленому тлі (бо вовки живуть у лісі) – фантастичний звір. На ньому розміщено пташечку. Вовки – хижі істоти. Ось оскалена паща з міцними зубами. Проте, маленька куропатиця змогла підкорити небезпечного звіра. Погляньте, як покірно присіла вовчиця на всі чотири лапи. Вовчиця стала такою доброю,що її окрас перетворився  на яскравий, урочистий, орнаментований стилізованими вишеньками. Перед добрими намірами і хижак пасує.

Такий висновок можна зробити споглядаючи дану картину.

Слайд7.

Мавпочка зловила рибу.

У художниці є ціла серія картин на яких зображено людоподібних мавпочок. Жінок вона лагідно називала мавпочками, а чоловіків мавпунами. І перед нами постає ось така причепурена жінка-мавпочка одягнена в вишивану сорочку, кумедний головний убір-корону, з нафарбованими губами.

Слайд8.

   Ведмеді захотіли меду, а бджоли як нажалили, черепа поопухали,   десятьом заказали:

  “ Не йдіть красти, бо крадене боком вилазить ”.

По центру картини - розміщені фігури ведмедів, які забажали поласувати чужим добром. Автор засуджує вчинок героїв та сміється над невдахами.

Чому у нас виникає це відчуття? Зверніть увагу , як багато тут дрібних елементів. Вони розташовані по всій площині картини. Так звуки сміх заповнюють простір. Ще й барви тут досить веселі.

Слайд9.

Звірі захотіли покурити. А той тютюн погано впливає на молодий організм.

Звертається до нас Марія Приймаченко.

Ще одну проблему розкриває художниця в своїй роботі – вплив шкідливих звичок на молодий організм.

Слайд10.

Сміхородію комар укусив за язика – багато брехала і людей обманювала.

- Діти, як ви гадаєте, що хотіла сказати нам художниця створюючи цей образ?

- Чому М.Приймаченко назвала цю звірину  СМІХОРОДІЯ?

Слайд11.

Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко саме упало в рот, а воно його в лоб.

-          Зверніть увагу на героя даної картини. Він вам нікого не нагадує? Художниця в картині висміює ледарство.

Слайд12.

Це чудо хоче йти вперед,а його зад тягне назад.

Перед вами такий собі птахо звір,бо істота має пташині лапи, одна голова із дзьобом, друга з хижою пащею, в якій стирчать гострі ікла. Забарвлення звірини нагадує і пір`я, і хутро.

Споглядаючи на картину виникає відчуття,що тут не все так просто. Що це за чудо,що хоче йти вперед, а його зад тягне назад?

Може це наше життя? Теперішнє, майбутнє і минуле. Людина завжди замислюється про майбутнє не знаючи яким воно буде – права частина картини. Добрим, чи ось з такими гострими іклами, як у приймаченківського птахо звіра. Але мріючи про майбутнє людину не полишають спогади про минуле, яке завжди тягне назад – ліва частина картини. Середина – це сьогодення, є і майбутнім і минулим. Звичайно, кожен на свій розсуд може розуміти зміст цього твору.

Слайд13.

Є у Марії Приймаченко ціла серія картин присвячена Чорнобильській трагедії. Адже,як ви вже знаєте, жила художниця на Київщині, а точніше в 30 кілометровій зоні від атомної станції. Трагедія 1986 року не  залишила художницю осторонь. Біль своєї душі висвітлила на папері.

До вашої уваги одна з картин.

Як у Чорнобилі було горе із блоком, а дід корову пас там.

Пообмотував ноги  і роги , і даже хвоста.

Корова травичку кушає,нічого не слушає.

Споконвіку наші предки вважали корову годувальницею. Не було оселі, в якій не тримала корову. Подивіться як дідусь оберігає свою годувальницю. Понадівав на ноги та роги целофанові пакети та й думає що вбереже від того невидимого ворога тварину. Адже люди не знали правди про загрозу радіації. Тому робота Приймаченко не має такого трагізму, як сама подія.

Слайд14.

-          Діти, погляньте на ці картини  художниці. Ці герої нікого вам не нагадують? (ілюстрації до народних казок та байок). Персонажі Марії Приймаченко прикрашають сторінки не тільки українських видань, а також знайшли собі місце на сторінках Букваря в Японії.

Слайд15.

Є в художниці також автобіографічні картини. Приймаченко інвалід дитинства. Була обмежена в спілкуванні лише своїм подвір`ям,із-за хвороби художниці  важко було пересуватись. Але все ж  один раз побувала художниця в місті Києві, куди її запросили до експериментальної майстерні, що в Києво-Печерській лаврі. Нині там діючий Музей народного мистецтва. Враження про перебування в Києві Приймаченко передала в своїй картині

У Києві мої чайки гуляють на Дніпрі, красуються каштанами.

Урочистості картині надає кольорова гама а також дзеркальна симетрія та ритмічне повторення  рослинних елементів. Видно, що художниця створювала цю картину з піднесеним настроєм.

Слайд16.

До вашої уваги ще одна автобіографічна картина –

Літа мої молодії,зупиніться хоч на калиновім мості,прийдіть до мене в гості.

Тут художниця зобразила себе в українському вбранні. Сидить біля хати та чекає гостей. А що ж то за гості? Літа молодії. На містку стоять шестеро молодих дівчат – десятиріччя-роки художниці. Під містком вирує річка життя. Не дістатись гостям до Марії, адже місток не дістає берега. Молоді роки не повернуть.

Слайд17.

Свято.

Завжди згадувала художниця, як молодою дівчиною з подружками та парубками святкували народні свята.

-          Яке обрядове свято зобразила художниця? (Івана Купала)

Слайд18.

Я з тобою, Ванюша, не нажилась…

Автобіографічна картина. На війні Марія Приймаченко втратила чоловіка, який так і не побачив свого сина. Біль розлуки Марія Приймаченко відобразила в даній картині.

-          Не перелічити всіх картин Марії Приймаченко. Більша частина зберігається в Києві в Музеї народного мистецтва,що знаходиться в Києво-Печерській лаврі.

Слайд19. 24 картини зберігається в фондах музейної колекції Хмельницького обласного художнього музею.

ІV. Постановка практичного завдання.

-          Сьогодні ви своїми творчими роботами спробуєте поповнити приймаченківську звірину серію. Вашим завданням буде створити зображення видуманого звіра,а також дати влучну назву своїй роботі так, як це вдало робила Марія Приймаченко.

( демонстрація учнівських робіт попередніх років)

V. Практична робота учнів.

VІ. Підведення підсумків.

Добігає кінця наш урок. Давайте підсумуємо:

-          Представником якого виду мистецтва була Марія Приймаченко? ( працювала у живописі, представник наївного мистецтва)

-          З чого почалась творча діяльність художниці? (настінний розпис)

-          Які основні образи використовує в своїх роботах Марія Приймаченко? (фантастичні, видумані звірі)

-          В чому полягає цінність картин художниці для нас? (вони прекрасні, виховний потенціал)

-          Так, насправді, вони прекрасні. Адже недаремно художниця писала свої картини нам на радість, на радість людям.

VІІ. Домашнє завдання.

Завершити роботу, придумати назву  та скласти невеличку усну розповідь по картині.

очерк

Зазвичай життя людини прийнято ділити на особисте та суспільне, яке проходить у трудовому колективі. Та тільки як знати, де ця межа, коли робота стає рідною домівкою, а дім – продовженням роботи. Ці слова саме про неї – Поліщук Оксану Петрівну , вчителя початкових класів. Відданість школі, відданість роботі – відмінні риси її характеру.

Перша вчителька. Батьки довіряють їй саме найдорожче, що є в їхньому житті – свої дітей. Саме від неї залежить, як діти будуть навчатися в школі, які взаємовідносини складуться з однолітками, наскільки їх навчання буде для них радісним, успішним і корисним.

Пощастило учням Оксани Петрівни, що на їх шляху зустрівся саме такий учитель, професіонал своєї справи, талановитий педагог, здатний запалити в серцях учнів вогонь пізнання, долучити їх до круговерті цікавого і неповторного шкільного життя. Її уроки цікаві, добре продумані. Вони надають можливість проявити свою індивідуальність  кожній дитині, запалити  в кожній дитині полум’я творчості. Для неї кожна дитина – особистість, єдина і неповторна. Вона вміє знаходити стежку до душі кожного учня. Завжди доброзичлива. Завжди підтримає, щось порадить, допоможе, запалить іскорку доброти та розуміння в очах кожної дитини.

Щоб пробудити інтерес учнів до предмета, вона постійно шукає нові форми і методи навчання. Уроки образотворчого мистецтва в її класі – це феєрверк  емоцій та творчості, позитивної енергії та нових відкриттів.

На уроках учитель придивляється до кожної дитини і виявляє юних письменників і художників, журналістів і музикантів. Оксана Петрівна знаходиться у постійному пошуку: шукає нові методи навчання, розробляє нестандартні уроки, бере участь у різних заходах та конкурсах.

Урок образотворчого мистецтва Поняття композиції"Хатинка під горою"

Тема:Поняття композиції (на пропедевтичному рівні). Заповнення площини аркуша (велике зображення). «Хатинка під горою».

Мета:надавати початкові знання про лінію горизонту, правила розміщення елементів зображення з дотриманням їх просторового взаєморозташування (біля, над, під, ліворуч, праворуч, угорі, унизу); закріплювати вміння заповнювати площину аркуша за допомогою великого зображення; сприяти нестереотипності сприйняття учнями звичних об’єктів; активізувати фантазію, пошуки нестандартних рішень; розвивати дрібну моторику руки; розвивати естетичне сприйняття дітьми навколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості й уяви; виховувати екологічну культуру.

Обладнання:репродукції картин відомих художників,  альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Хід уроку

I.       Організаційний момент

II.      Актуалізація опорних знань і вмінь

III.    Мотивація навчальної діяльності

–       Визирнімо у вікно! Що ми побачимо? (Небо блакитне, травичка зелена…)

–       Уявімо світ, у якому все навпаки. Світ, у якому небо може бути будь-яким: жовтим у цяточку, зеленим у смужечку, фіолетовим у квіточку, але ніколи не буває блакитним. А земля в цьому світі блакитна, малинова, синя в клітинку і лінієчку — будь-яка, лише не зелена і не коричнева. Уночі в цьому дивовижному світі світить сонце, а вдень на небі сяють місяць і зорі.

–       З картатого неба

Блакитнеє сонце

Вночі заглядає

Тихенько в віконце.

Будиночки, хмарки

Не зможеш впізнати,

Коли почнемо

Ті дива малювати.

Н. Горошко

IV.    Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

–       Як ви гадаєте, якого кольору в цьому світі будуть стіни будин-ків, дахи,дерева?

–       Намалюймо світ, де все навпаки. У робочому зошиті худож¬ник намалював елементи для нашого малюнка: будинки, дерева, ‘паркани, місяць і сонце. На малюнках, виконаних лініями, вони такі самі, як за вікном. А ви маєте за допомогою фарб зробити їх неможливими, неймовірними, небувалими.

–       Ми вирушаємо в подорож Райдугою-дугою.

–       Цікаво, куди вона нас приведе?

–       Ми прямуємо далеко на південь, де між горами Знань і морем Невідомості розташована дивовижна долина. Там завжди світить сонце, цвітуть і плодоносять сади та ніколи не буває війни.

–       Це казкова країна Фантазія.

–       Але нещодавно країну Фантазію спіткало лихо — з-за моря Невідомості налетів буревій Неподобств. Він буяв цілий тиждень, а коли нарешті вщух, жителі не впізнали свій дивовижний кразі! Як спотворив буревій чудові будинки і палаци королівства! Були цями бігли каламутні брудні річки, а стіни будинків були вкриті бридкими плямами.

–       Це жахливо! — вигукнула королева Райдуга.— Любі мої фарби, що ж нам робити?

–       Ми все виправимо! — хором відповіли фарби.— Але ми не вміємо ані ремонтувати, ані будувати…

–       Не хвилюйтеся,— заспокоїла їх королева Райдуга,— аджі наша країна — чарівна! Варто лише намалювати будинок, і в ньо му можна жити! Але пам’ятайте: у королівстві Фантазії все має бути незвичайним: небо, наприклад, ніколи не буває блакитним ви можете зробити його жовтим, зеленим або фіолетовим. Зрозуміло?

–       Зрозуміло! Зрозуміло! — весело закричали фарби і дружно побігли ремонтувати та відновлювати зруйноване королівство.

–       Але роботи виявилося так багато, що вона, здавалося, ніколи не скінчиться. Було від чого зажуритися.

–       Нам терміново потрібні помічники! — рішуче заявила се-страм Червона фарба.

–       Покличмо наших друзів — дівчаток і хлопчиків! Вони так добре допомогли нам подружитися,— згадала Жовта фар ба.— Якщо кожен із них намалює лише один будиночок — разом утвориться ціле місто.

–       Ну що, діти, допоможемо фарбам?

–       Тоді починаймо!

V.      Узагальнення набутих знань і вмінь:

1. Творче завдання

–       Спочатку візьмемо чистий аркуш паперу і проведемо трохи нижче середини лінію горизонту. Усе, що ми намалюємо вище цієї лінії, буде небом, а все, що нижче,— землею.

–       Тепер намалюємо в центрі нашого аркуша великий прямокутник — це стіни нашого будинку. Тільки будьте уважні: якщо ми розташуємо наш прямокутник близько від верхнього краю аркуша (вище лінії горизонту) — наш будиночок висітиме в повітрі, і його зрушить вітер, а якщо ми опустимо його занадто близько

–       Положення об’єкта на площині аркуша: а, б, в — неправильно; г — правильнодо нижнього краю — мешканці змушені будуть робити підкоп, щоб потрапити додому.

–       Стіни в нас уже є, додамо згори трикутник, нижня сторона якого трохи довша, ніж стіни,— це дах. Домалюймо вікна й двері — і наш будиночок готовий.

–       Подивіться: він розташувався саме посередині аркуша папе¬ру. Це місце називається центром композиції. (Учитель малює на дошці етапи виконання роботи.)

–       Якось нудно виходить,— зітхнула Синя фарба,— Ані кві-точки, ані стежинки, ані деревця…

–       Так нехай діти намалюють навколо своїх будиночків усе, що їм заманеться,— запропонувала королева Райдуга.— Тоді всі будинки різнитимуться і мешканці їх не переплутають і не заблукають.

–       А я пропоную пограти в «Відгадай-но»! — запропонував дідусь Пензлик.— Нехай кожен сам вигадає мешканців свого чарівного будиночка і намалює все, що вони люблять (малину — для ведмедя, моркву, капусту — для зайця). А ми подивимося на малюнок і відгадаємо, хто мешкає в цьому будинку. Це називається сюжетом. Поглянувши на картину, ми завжди зможемо дізнатися без слів, що хотів повідомити її автор.

Правила роботи і техніка безпеки

–       Головне зображення на малюнку не приховують по кутках аркуша, а розташовують посередині.

–       Головне зображення на малюнку не повинне бути занадто великим (як слон у коробці з-під взуття) або занадто малень ким (як мишеня в басейні).

–       Малюємо чистими фарбами і ретельно вимиваємо пензлик, коли переходимо від одного кольору до іншого.

–       Не використовуємо під час малювання фарби безпосередньо з банки, а змішуємо їх на палітрі.

–       Під час роботи не розмахуємо пензлями й олівцями.

–       Обережно поводимося з водою і фарбами.

VI.    Підбиття підсумків

Обговорення учнівських робіт

(Учитель повинен зазначити яскравість і незвичайність утворених малюнків.)

–       Королева Райдуга розглядала малюнки і диву- їлася: ці хлопчики і дівчатка такі вигадники! Такий малюнок художники називають декоративним.

–       Повісимо на стіну наші малюнки! Бачите, ви відбудували цілувулицю! Та яку гарну!

Урок образотворчого мистецтва Поняття про композицію. "Осіннє дерево"

Тема: Поняття про композицію. Заповнення площини аркуша. Тематичне завдання «Осіннє дерево».

Мета: Закріплювати знання про теплі кольори; вчити порівнювати силуетні форми дерев; вчити передавати плановість відкритого простору за принципом «ближче нижче, далі – вище»; дати початкові уявлення про зорове зменшення віддалених предметів та явище загороджування; розвивати спостережливість, зорову пам’ять, уяву; виховувати любов до природи, до мистецтва.

Обладнання: магнітофон, ілюстративні таблиці, репродукція картини І. Остроухов «Золота осінь», І. Левітан «Дуб», педагогічні малюнки, альбоми, посуд для води.

Хід уроку

I. Організація уроку.

 Загадка

Що за панночка з’явилась,

Золотом покрилась,

З літом попрощалась,

До зими зібралась?  (Осінь).

II. Актуалізація опорних знань.

–       Діти до нас прийшла золота осінь. Часто її порівнюють їз людиною. Скажіть, будь-ласка, якими людськими рисами наділюють цю природу?

–       Так, вона є багатою, доброю, красивою, ніжною, лагідною, годівницею, помічницею. Осінь навчає, оспівує, розповідає, пригощає, приносить, дарує тощо.

1.Слухання вірша.

                        Ліс                                                  

Шумить верхами буйний ліс –

Дуби, берези, буки.

Співає сойка, свище дрізд

 воркотять голубки.

Стрибає білка по верхах,

Дітей зозуля кличе.

Вітрець шепоче в галузках,

В ярку потік мужиче.

Цілує сонечко листки

У ніжній, теплій ласці,

Гриби наділи шапочки

Так само, як у казці.

–       Про що описується у вірші?

–       Про які дерева розповідається?

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Відомості з теорії образотворчої грамоти.

Діти, послухайте цікаву казку про їжачка і зайчика.

Було це на околиці невеличкого містечка. Мимо саду пробігав молодий Зайчик. Аж раптом він побачив, як під деревами щось шарудить у листі. Зайчик хутко підбіг до купи листя і побачив там їжака, радісно привітався. Той кивнув головою вухатому гостеві і далі перебирав якісь листки. Так тривало ще кілька хвилин. Далі їжак начепив найкращі з них на свої колючки та зібрався кудись іти.

Дідусю їжаче, для чого  вам це листя? – запитав Заєць.

–   Це листя не просте. Кожен  з листочків, що помістився на моїй колючій шубі, особливий. Я їх занесу у свою нору, і взимку вони мене та мою сім’ю зігріватимуть. А довгими вечорами розказуватимуть про себе, з якого вони дерева, що бачили, яких птахів слухали.

–   А хіба можуть листки зігрівати? – з цікавістю запитав Зайчик.

–   Звичайно, зігрівають. Поглянь на них. Всі вони увібрали кольори сонця, його тепло і лагідність. Такими їх зробила осінь-мальовничка. Поглянь навколо. Крони груші, яблуні, тополі, берізки інших дерев стали жовтуватими, коричнюватими, червонуватими тощо. А щоб було цікавіше, жовтіють дерева не одночасно: одні золотяться у вересні, інші – у жовтні, а деякі – навіть пізно у листопаді. Тому тепер ми бачимо таке багатство барв. Дерева відрізняються одне від одного своєю загальною формою, подібно до того, як відрізняються листки. Крона тополі подібна на витягнутий овал. Отже, щоб зрозуміти, як виглядає дерево, доцільно розглянути форму листка.

–   Це дуже цікаво, – каже Зайчик. – Я якось біг понад річкою і бачив, як художник малював краєвид. Та він, мабуть, неправильно малював дерева. У нього одні рослини були чомусь великими, а інші – малими та ще й намальовані однією плямою.

–   Зайчику-братику, художник малював вірно. Ходімо зі мною.

Вони вдвох вийшли на горбик. Перед ними відкрився широкий простір.

–   Ось подивись, вухатий, на верби, які ростуть понад рікою. Чи однакові за розміром та верба, що поблизу нас, і та, що є далеко?

–   Ця верба чомусь більшою є, – каже Зайчик.

–   Вона виглядає великою тому, що розміщена біля нас. Ми бачимо її чітко, розрізняємо на ній окремі листки, тоненькі гілки. А на віддалених деревах нам цього не видно. Тому художник малював віддалені дерева та кущі плямами.

Потім їжак подивився на небо і сказав, що йому пора іти. Зайчик щиро подякував цікавому оповіднику і мовив:

-Я дуже хочу побачити, як малюють чарівне осіннє дерево діти.

IV. Повідомлення теми і мети уроку.

–   Діти, хто хоче допомогти зайчикові?

–   Тема нашого уроку – «Осіннє дерево».

–   Хай кожен з вас зобразить гарну осінню пору, покаже, як осінь своїм золотом малює навколишній світ.

1. Пояснення. Виконання педагогічного малюнка.

–  Сьогодні ми виконаємо малюнок на сіруватому або жовтуватому папері, а закінчений малюнок приклеїмо в альбом.

Учитель виконує малюнок на папері.

–   Отже, щоб показати багатство осені, землі зобразимо більше, а неба менше. Тому синьою або синьо-фіолетовою фарбою проведемо лінію, яка буде відокремлювати небо від землі. На землі посадимо дерева. На першому плані дерева будуть великими і чіткими. Наберемо на пензля сіро-зеленої або сіро-коричневої фарби і зобразимо стовбур, внизу він буде грубий, тому пензля слід притиснути, а протягуючи вище, поступово піднімати. Подібним прийомом намалюємо великі гілки.

–   Вимивши пензля, наберемо жовтої фарби і покажемо плямами групи пожовклого листя, потім додамо ще оранжевих плям, а подекуди намалюємо непожовклі зелені листки. Групу дерев другого плану потрібно розмістити на папері трішки вище і меншого розміру. Стовбури покажемо світлішими, а потім залишаємо осінні барви крон.

–   Ще вище починаємо малювати віддалені дерева. Якщо їх багато, то можна об’єднати в суцільну різнокольорову пляму, а потім де-не-де намітити тонкими мазками основи стовбурів.

–   Поміж дерев у деяких місцях нанесемо траву, покажемо доріжку, можна зобразити річку або став.

2. Перегляд та аналіз наочності.

Після пояснення учитель демонструє педагогічні малюнки на задану тему, коротко обговорює їх. Розгляд репродукції.

–   Діти, погляньте на картину художника І. Остроухова «Золота осінь».

–   Що зображено в картині?

–   Що розміщено на першому плані?

–   Зверніть увагу на те, що дерева які далеко від нас художник показав широкими загальними мазками.

–   Якого кольору трава?  Небо?

–   Чи подобається вам твір?

3. Обговорення композицій на друкованій сторінці альбому.

4. ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

На вулиці садовій             (діти крокують)

Дім підвівся новий.

В нім вікна на всі боки     (розводять руки в сторони)

Лічить, не полічить.

А дах такий високий        ( піднімають руки вгору)

        Пташкам не долетіть.

Дім – не відвести очей,     (заплющують і відкривають очі)

У домі – тісячі людей.

V. Практична робота.

На тонуватому папері фарбами учні виконують малюнки. Учитель вчить дітей розміщувати предмети, змішувати фарби, створювати кольори теплої гами.

VI .  Обговорення робіт.

VII. Підсумок уроку.

–   Діти, про кого розповідалося у казці?

–   Про що нове довідався Зайчик?

–   Які кольори можна назвати теплими?

-А тепер виберемо найкращий малюнок Зайчика.

Урок образотворчого мистецтва Ліплення природної форми за зразком "Сімейка грибів"

Тема: Передавання простих форм в об’ємі. Ліплення природної форми за зразком. Правила роботи з пластиліном. Сімейка грибів.

Мета: розкривати поняття «ліплення», «об’ємне зображення»: ознайомлювати учнів із поняттями «рельєф», «плакетка»; надавати початкові навички роботи з пластиліном (глиною); навчати передавати основний, узагальнений характер форми в об’ємі; формувати в дітей уміння сприймати, розрізняти й аналізувати характерні риси об’ємної форми; надавати первинні навички основних видів ліплення: розвивати дрібну моторику руки; стимулювати розвиток допитливості;виховувати естетичне сприйняття учнями навколишнього світу, екологічну культуру.

Обладнання: репродукції картин відомих художників, альбом для малювання, дошка для ліплення, пластилін (глина), стеки, цупкий картон, простий олівець.

Хід уроку

I.       Організаційний момент.

II.      Актуалізація опорних знань і вмінь:

1.     Бесіда:

–       Ми вже ознайомилися з матеріалами та інструментами для аплікації. Згадаймо їх.

–       Яких правил слід дотримуватися під час виконання аплікації?

–       Які матеріали та інструменти допоможуть нам зробити об’ємне зображення?

III.    Пояснення нового матеріалу

1.     Розповідь учителя:

–       На вулиці й удома ви, напевно, бачили великі та маленькі об’ємні фігури людей і тварин. їх називають скульптурними зображеннями або скульптурою.(Учитель пропонує згадати, де та які скульптури бачили чні, пропонує розглянути ілюстрації в робочому зошиті.)

–       Отже, ми вже знаємо, що об’ємні зображення називають скульптурами. Художників, які створюють скульптури з глини, меню, металу або деревини, називають скульпторами.

–       Як саме люди здогадалися, що зображення може бути об’ємним? Для того щоб дізнатися про це, нам потрібно знову повернутися в ті далекі часи, коли людина була ще зовсім дикою лише починала пізнавати навколишній світ. Отже, ви готові? Вирушаймо!

–       Дуже давно, коли люди ще не вміли ані говорити, ані малювати,      вони жили у великих печерах, які захищали їх від негоди і від їжаків. Одного разу людина випадково торкнулася смужки вологої глини на стіні печери — і на ній з’явився відбиток її долоні, юдина зацікавилася і почала водити по глині пальцем — на стіні з’являлися лінії, яких раніше не було. Але минуло дуже багато асу, перш ніж людина здогадалася зіскребти зі стіни жменю лини і зробити з неї об’ємне зображення.

–       Перші скульптори могли навчатися лише на власному досвіді, грудки глини в їхніх руках поступово набували подібностіфігурок людей і тварин. Після дощу вода легко всмоктувалася землю, але там, де були ділянки глини, калюжі залишалися довго. Людина зрозуміла, що глина не пропускає воду, а от, з неї можна виготовляти горщики і глечики. Люди почали виготовляти з глини посуд. А коли навчилися плести кошики, намазували їх глиною зсередини, і ягоди та зерно більше не випиналися з них.

–       Можливо, одного разу, пустуючи під час гри, діти випадково відштовхнули такий кошик у багаття, що завжди горіло посередині Печери. Суха лозина спалахнула і швидко згоріла, але обпалена глина стала твердою, як камінь, і зберегла малюнок лозин. Так в’явилося гончарне мистецтво: глина, вода, вогонь і людські руки 1 сьогодні створюють найрізноманітніший посуд.

–       Після того як перша глиняна фігурка випадково потрапила у вогонь, люди винайшла спосіб зберігати побачене в об’ємному зображенні тривалий час.

–       Розглядаючи виступи та западини на кам’яних стінах печер, люди помітили, що вони нагадують обриси тварин, і почали прибирати шматочки каменю, збільшуючи помічену подібність. Згодом людина зрозуміла, що можна розфарбувати камінь, тоді обриси стануть ще більш схожими на звірів (бізонів, оленів, мамонтів). Мистецтво барельєфа (напівоб’ємне зображення, зазвичай зроблене на пласкому фоні) збереглося до наших часів. Ви маєте справу з ним дуже часто. (Учитель показує учням барельєфне карбування на монетах.)

–       Для того щоб зробити барельєфне зображення, оберемо щось добре нам знайоме. Сьогодні ми зробимо маленький барельєф для оздоблення кімнати. Художники називають його плакеткою.

–       Щоб створити об’ємне зображення, ми скористаємося пластиліном. Цей матеріал значно молодший, ніж глина, і працювати з ним простіше. До пластиліну не потрібно додавати води: щоб розм’якшити його, достатньо тепла людських рук. За кімнатної температури пластилін застигає, а в холодному приміщенні стає дуже твердим.

–       Для роботи з пластиліном нам знадобляться спеціальна дошка для ліплення та інструменти, що художники називають стеками. (Учитель демонструє класові пластилін, дошку для ліплення та інструменти для роботи.) Стеки дуже схожі на ножі, але роблять їх із пластику або кістки. У стеків різні краї: зубчасті, хвилясті, з борозенками, рівні, загострені. Стеки допомагають виконати найдрібніші деталі роботи.

Правила роботи і техніка безпеки

•        Робоча поверхня має бути закрита клейонкою або газетою, тому що пластилін може забруднити її.

•        Усі роботи необхідно виконувати тільки на дошці для ліплення.

•        Після роботи потрібно обов’язково ретельно помити руки з милом (пластилін залишає жирні плями) і почистити нігті.)

•        Зі стеками слід поводитися дуже обережно, не розмахувати ними і не пустувати.

IV.    Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

–       Гуляючи лісом, ви, напевно, бачили яскраво-червоні шапинки з білими крапками. Красеня-мухомора завжди видно. Лише люди до нього несправедливі. Якщо люди його не їдять, (то відразу шкідливим оголосили. Для лісових жителів (оленів, козуль, лосів) мухомор — домашня аптека. Якщо захворіють, обов’язково в лісі мухомор відшукають і з’їдять. Та й ліс без яскраво-червоних шапинок мухомора не такий гарний.(Учитель пропонує розглянути ілюстрації.)

–       Для того щоб створити пласке або об’ємне зображення предмета або живої істоти, його форму необхідно розділити на прості частини.

–       3 яких частин складається наш гриб? (Шапинка, ніжка, спідничка.)

2.     Робота над формуванням навичок і вмінь:

–       Для виконання кожної зі складових ми застосуємо різні способи ліплення. Почнемо з того, що намалюємо на шматочку картону овальної форми наші мухомори, билинки, гілочку К листочками. (На дошці намальований овал. Учитель показує, як скомпонувати загальну форму малюнка, щоб не залишалося ^порожнього простору. Діти виконують дії, запропоновані вчителем.)

–       Ви вже знаєте, що суміш синьої та білої фарб надасть нам блакитний колір. Але змішувати можна не лише фарби. Візьміть Шматочок синього і шматочок білого пластиліну і розімніть їх  разом. Вони змішаються, і ми отримаємо блакитний пластилін.(Учитель показує послідовність дій.)

–       Тепер відриваємо маленькі шматочки блакитного пластиліну і накладаємо їх на картон один поряд із одним, щоб заповнити всю площину навколо грибів. Примажемо шматочки пластиліну на площині один до одного, придавлюючи поверхню пальцем. Ми створили рівну поверхню — ми вже не бачимо, де закінчується один шматочок і починається інший.

–       Цей прийом у ліпленні називають згладжуванням.

–       Ніжки наших грибів схожі на циліндр. Щоб зробити їх, ми скористаємося розкочуванням.

–       Візьмемо два шматки білого пластиліну: один більший — для ніжки великого мухомора, другий менший — для ніжки маленького.(Учитель показує послідовність дій і пропонує розглянути малюнки в робочому зошиті.)

–       Один кінець ніжки має бути товщим, інший — тоншим. Візьмемо маленькі шматочки коричневого або чорного пластиліну і злегка обмажемо товсті кінці ніжок, начебто наші гриби забруднені землею.

–       Щоб зробити спіднички на ніжках грибів, скористаємося здавлюванням і розплющенням. Зі шматочка білого пластиліну розкачаємо невеличку ковбаску, здавлюючи пальцями, надамо їй форми пласкої смужечкці. Тепер один край розплющимо пальцями так, щоб утворилася оборочка. Обернемо смужечку навколо ніжки гриба і примажемо до неї пальцями, щоб згладити місце кріплення.(Учитель показує послідовність дій.)

–       Прикріпимо ніжки мухоморів до плакетки, злегка притиснувши їх до поверхні.

–       Із червоного і бордового пластиліну зліпимо шапинки мухоморів, до їх нижньої частини примажемо білу пластинку і накладемо тонкі білі ковбаски від вершини до країв. Прикріпимо шапочки до ніжок і скачаємо маленькі кульки з білого і жовтого пластиліну. Прикріпимо їх до шапинок у різних місцях. Скачаємо з темно- і світло-зеленого пластиліну тонкі ковбаски-билинки. Із зелених кульок методом розплющення зробимо листочки.(Учитель виконує роботу, демонструючи засоби ліплення і засоби компонування плакетки. Можна запропонувати учням, покрити готову плакетку клеєм ЛВА. Це надасть їй блиску й довговічності.)

3.     Індивідуальна робота за творчим завданням

Учні виконують творчу роботу. Учитель надає індивідуальну допомогу.

V.      Підбиття підсумків:

–       Отже, сьогодні на уроці ми засвоїли поняття «ліплення», об’ємне зображення»; дізналися про нові поняття «рельєф», плакетка»; навчилися розрізняти й аналізувати характерні риси об ‘ємної форми; розпочали опановувати початкові навички роботи пластиліном (глиною). (Відбувається обговорення учнівських робіт